pixel
 

Перший український контент для mozaBook — 3D модель козака

Наш перший власний український контент — 3D модель реєстрового козака війська Богдана Хмельницького — українською та англійською мовами у програмі mozaBook! Готується переклад на понад два десятки різних мов. Колеги з компанії Mozaik Education досить швидко зробили модель за наданими описами. А величезний вклад у інформаційну частину розробки вніс Тарас Тимчак, що є учасником групи військово-історичної реконструкції, що займається реєстровим козацтвом 17 століття.
Менеджер проекту 3D моделі козака Ігор Феник, який добре знає наповнення такого контенту в програмі mozaBook, каже, що наскільки деталізованого образу військового там ще не бачив. Він відкриває одне за одним об'ємні зображення воїнів різних часів та континентів — показує їхню зброю, одяг, описи та підказки і знову відкриває модель козака для порівняння. Зараз на mozaBook козака можна споряджати чи одягати, вивчаючи назви елементів його одягу та обладунків. Цю версію доповнять описом, підказками та деталізацією.
За словами Ігоря, збір інформації та вся робота над моделлю спільно з угорськими колегами з Mozaik Education зайняла близько двох місяців. Побачити такого козака, який вийшов, — ніхто не очікував. Власне перша модель козацького образу була фольклорна — у широких шароварах, з довгим оселедцем. "Коли публікація з першим рендером моделі козака вийшла в соцмережах, з нами зв'язалися Тарас Тимчак та Дмитро Каднічанський і сказали, що насправді козаки в такому одязі і з такими обладунками не ходили, — розповідає Ігор. — Тобто, спочатку ми зробили такий літературний збірний образ. Але після розмови з дослідниками вирішили, якщо вже робити 3D модель, то це має бути образ автентичного козака, яким він був насправді."
Козак. Інтерактивна панель
"Це має бути воїн свого часу, — ділиться Ігор враженнями від опрацьованих фото з різних музеїв та інформації від реконструкторів. — Козаки не могли одягати широкі штани, кольорові жупани з купою декору чи носити довгий оселедець, бо це було непрактично і недоцільно в тих умовах, в яких вони жили і воювали."
Про досвід співпраці з угорською компанією Mozaik Education наш менеджер каже, що вражений їхніми потужностями та ресурсами для створення 3D матеріалів, а йому дали зворотній зв'язок, що стільки коментарів та уточнень ще до жодної моделі не отримували. Цим за словами Ігоря, значною мірою завдячуємо реконструкторам з ВІГ Курінь Печерської сотні. "Тарас — фанат своєї справи. Я коли побачив, скільки він усього приніс з козацьких обладунків, то не міг повірити. Бо все це він сам робить, шиє одяг. Це не просто пішов і купив готову річ. У кожну з них вкладається дуже багато праці. Наприклад, одяг шиють за викрійками, які роблять на основі викопних решток козацького одягу," — захоплено розповідає Ігор.
Тарас Тимчак прийшов до нас у козацьких штанях, сорочці, одягнений в опанчу, все власного виробництва. Каже, що результатом роботи для mozaBook задоволений: "Вийшло супер! Залишилося зовсім не багато до повного завершення. Але, коли Ігор побачив, як на мені лежить опанча (плащ), сказав, що то було би дуже добре додати на модель козака.
Якщо говорити про завершеність,на відсотків 85-90 все зроблено на дуже високому рівні. Схожість дуже точна, є нюанси, але їх важко передати на 3D моделі, і це не просто ми на місці можемо зробити, треба вести комунікацію з угорськими розробниками, тому шкода через дрібні речі затягувати роботу, треба шукати золоту серединку і рухатися вперед."
За словами Ігоря, найскладнішим виявилося пояснити угорцям, що таке "навійник" або інші предмети в козацьких обладунках, яких не знайдеш у жодних інших вояків. Тим не менше, співпрацею, а ще більше її результатом задоволені усі сторони.
"Мене, чесно кажучи, вразив наскільки глибокий підхід компанії та працівників. Ви могли взяти якусь модель, гарно зробити і випустити в світ. Але я побачив серйозне ставлення не тільки до основної роботи, а навіть до дрібниць. Звичайно, що я частково до цього доклався, бо попросив звернути увагу. Ви бачили, що було до, а що стало після. Дуже добре, що вдалося поспілкуватися з угорцями і довести справу до кінця. Хоча це був не простий процес, найбільше для Ігоря," — ділиться враженнями Тарас.
Він переконаний, що це вклад не тільки в теперішнє, а ще більше у майбутнє: "У ХХІ столітті ми йдемо до інтерактивного навчання. Через якийсь час діти не будуть носити з собою в школу книжки. Більшість людей візуали і будуть користуватись комп'ютерами, сучасними гаджетами і в школах. І такий інтерактивний контент дуже важливий."
А почалося усе із публікації на сторінці EdPro у Фейсбуці. "Я випадково в соцмережах побачив допис з черговою моделлю чи малюнком фентезійного козака. Оскільки діяльність нашого клубу спрямована на те, щоб створювати в людей правильне сприйняття історії, я був налаштований на конструктивну критику і був готовий допомагати. А коли виявилося, що це у Львові, то це вже гріх не прийти і не допомогти людям, які тільки знаходяться на стадії розробки моделі. Так склалося, що вчасно подана Ігорю інформація, світлини допомогли у розробці історично обгрунтованої моделі козака," — розповідає Тарас.
Тарас близько 10 років займається детальним вивченням усього, що пов'язано із реєстровими козаками війська Богдана Хмельницького. "Пересічний українець проходить тему козаків поверхнево. Якщо подивитись на видання у книгарнях, то там одне і те саме товчеться. За деякими виключеннями, основна маса науковців опрацьовує лише теоретичні джерела з архівів і аналізує праці істориків-попередників та не заглиблюються у те, як все було в реальності. А практичні речі можна зрозуміти тільки тоді, коли одягаєш на себе одяг, спорядження, зброю, йдеш у похід і після 50-ти кілометрів бачиш, чи це зручно, чи має бути по-іншому. Тільки так і можна перевірити.
Називається цей рух військово-історична реконструкція. У нашому клубі поєдналися люди за спільними інтересами, нас цікавить все, що стосується козаків: духовний світ, пісні, танці, одяг, зброя, святкування, спосіб мислення, молитви — увесь цей величезний світ військового люду.
У нас немає якоїсь складної ієрархії, є курінний та козаки — так, як і було колись. Ми відтворюємо найменший підрозділ військовий — курінь. Тому так і називаємося: військово-історична група "Курінь Печерської сотні Опанаса Предримирського Київського реєстрового полку війська Богдана Хмельницького". Це повна військова назва, яка вказує на певну структуру козацького війська від найменшого до найбільшого підрозділу. Ми єдина група в Україні, яка на такому рівні вивчає історію, матеріальний світ козаків XVII ст.
На сьогодні група складається з 20 постійних учасників, є декілька джур — козацьких помічників. Склад розширюється повільно, бо цим треба трохи хворіти в доброму розумінні. У нас є муштри, змагання, для цього потрібно постійно практикуватися. Також ми постійно опрацьовуємо елементи спорядження, одягу, це процес постійного пошуку," — ділиться інформацією Тарас.
Крім дослідницької діяльності, на території музею народної архітектури і побуту у Львові (знаний як Шевченківський гай), Тарас, в якості козака-реєстровця, постійно проводить на вихідних презентації та майстер-класи, розповідає львів'янам та гостям міста про козаків, розвінчуючи поширені міфи про характерників, козацький одяг і гультяйство серед козаків. Як каже Тарас, туристи приїжджають до музею зі всього світу: "У нас можна повчитись фехтувати, спробувати відлити кулю, постріляти з лука, самопала та гармати." А в EdPro козаки завзято грають у настільний футбол:)
Реєстровий козак Тарас Тимчак на прізвисько Манюта розповів про найпоширеніші міфи про козаків у нашому суспільстві.
1
Про романтизований козацький образ
"Всі думають, що це така людина, яка постійно святкувала, пила горілку, не думала ні про господарство, ні про дітей. Є історичні джерела, які говорять зовсім протилежне. Козаки були господарниками, ми не говоримо про розбишак, це була окрема каста, а про військовий люд, які були професіоналами у військовій справі. Так само, як у АТО є професіонали, які дуже добре знають військову справу," — говорить Тарас.
2
Про надзвичайні здібності
"Ми всі чули про чарівників, характерників серед козаків. Вивчаючи документи того часу, ми жодного разу не знайшли згадок очевидців про щось таке. Казки і легенди можна придумувати, як і у всіх народів, ми здавна дітям їх розповідаємо. Але у нас це прижилося і навіть трансформувалося, що люди вірять у якісь практики козацькі, що їм допомагали орли в небі і таке інше. Але тоді маємо таке просте запитання: якщо були характерники, чому козаки програли війну, наприклад, під Берестечком? Адже якби були люди з надзвичайними можливостями, то могли б захистити військо від куль. Насправді відповідь проста. Йшлося про високопрофесійних воїнів, які знали терени, на яких воювали, мали добру розвідку та військовий досвід.
Маємо добре знаного Сірка, який частіше уникав битви, аніж йшов свідомо на поразку. Так, я згоден, що є люди, які мають добру інтуїцію і це їм допомагає. Але немає підстав вірити, що у козаків був цілий полк характерників — людей з надприродними здібностями," — запевняє Тарас.
3
Про козацькі шаровари
"Ми маємо зображення художника Базилевича, він малював ілюстрації до поеми Котляревського "Енеїда". Там козаки у широких червоних шароварах, з голим торсом, широкі червоні пояси, пістолі за поясом. Та чесно кажучи, він зобразив таких гультяїв для сатиричного твору. Але це був перший ілюстрований і дуже відомий твір, де можна було побачити на власні очі козаків. Він потрапив у маси і люди почали це все переварювати. Як результат, з'являється чудернацький та романтизований образ козака. Його підхоплюють фольклорні, хорові та танцювальні колективи, що породжують концертні та естрадні образи «Козаків» з хору Верьовки та ансамблю Вірського. Оце все сучасне сприйняття козаків саме звідти, бо іншого у людей не було", — пояснює Тарас.
Однією з причин, чому такі міфи поширюються, є відсутність інформації про матеріальну культуру козаків. За словами Тараса, її потрібно збирати по крупинах: "Ми переглядали заповіти, судові справи, документи кримінальних справ чи описів майна. Так у нас з'являється інформація про невідомі види одягу. Ніхто не знає, що таке доломан. Потрібно дивитись європейські джерела, наприклад, польські, угорські, шукати похідні.
В Угорщині ми знайшли інформацію про доломан, який зберігся у з крипті (поховання). В Україні, на жаль, не збереглося ні сорочок з XVII ст., ні шароварів, ні жупанів. У нас цей пласт цей пласт матеріальної культури практично не досліджено, за виключенням праць істориків Сергія Шаменкова, дописів Святослава Сичевського та Євгена Славутича. Чому так сталося, я не знаю. Але цю прогалину ми заповняємо. Беремо крої з кравецьких книг польських старих, відтворюємо і дивимося, як він лежить. Бо у нас є гравюри та картини, де художники-сучасники козаччини замалювали козаків. Дивимося, де сумка, пояс і наскільки це відповідає зображенню на гравюрі.
На основі аналізу письмових джерел, зображень та свідчень очевидців ми складаємо козацький образ. Повірте, це справжнє наукове дослідження," — підсумовує Тарас.